Любовь! Что Ты делаешь там на кресте? Любове! Що робиш Ти там, на хресті?

-Любовь! Что Ты делаешь там, на кресте?
Не место Тебе на Голгофском холме!
Любовь не должна умирать и страдать,
Никто не посмеет Любовь распинать!

Я гвозди железные вырву из ран,
Я так над Тобой издеваться не дам!
Из сердца глубин вдруг услышал ответ:
"Она добровольно висит на кресте..." 

Внутри словно грохот ответ прозвучал:
"Зачем? Почему? По-другому нельзя?
Немыслимо это! Земля из-под ног...
Любовь умирает и видит все Бог!" 

Я долго стоял, все вокруг разошлись.
Любовь со креста хоронить унесли...
И болью в груди все давило от слез,
Все тот же я слышал ответ на вопрос:

"Любовь это ВЫБОР по воле твоей, 
Когда ты себя отдаёшь за друзей, 
Когда  свою душу не хочешь сберечь! 
Готова Любовь за других умереть!" 

                  *   *  *

На землю холодную, там, на холме, 
Упал на колени, рыдал о себе.
"Любовь это выбор! Мой выбор всегда!"-
Я понял так много под сенью креста...

Елена Скрипнюк

1.Любове! Що робиш Ти там, на хресті?
Не місце Тобі на Голгофській горі!
Не може страждати невинно Любов?!
Не сміє її розпинати ніхто!

2.Я цвяхи залізніі вирву із ран,
Я так над Тобою знущатись не дам!
І з серця глибин раптом чую слова:
"Висить на хресті добровільно вона..." 

3.Душа сперечалась обурливо: «Як?
Навіщо? Чому? А інакше ніяк?!»
Немислимо це!  Моє серце кричить:
Любов помирає, а Небо мовчить?! 

4.Я довго стояв, розійшлася юрба,
Любов поховати забрали з хреста…
І груди мої біль німий досягнув -
Все те ж я у відповідь знову почув:

5."Любов - це є вибір свідомий про те,
Щоб в жертву за друзів віддати себе. 
Коли свою душу кладеш на вівтар -
Таку нам Любов Бог у заповідь дав. 

6.На землю холодну, на пагорбі там
Я впав на коліна і гірко ридав…
"Любов - це мій вибір! І воля моя!"-
Збагнув я сьогодні під тінню хреста…